«Головна особливість с. Славсько – його мурована церква […]. Є це одна з небогатьох в повіті мурованих церков, очевидно в візантійському стилю з копулою, – але […] її значіннє […] у фресках, що покривають копулу і внутрішні стіни. Малював їх перед кількома літами український маляр Сосенко […]. Напевне, ні одна сільська церква не може під оглядом фресків міряти ся з церквою в Славську – її мальовила могли би бути окрасою не одної церкви чи костела у великому місті. Доволі гарним є також новий різьблений іконостас, що вийшов з робітні Совінського в Дрогобичі. Ікони того ж іконостасу теж кисти Сосенка».
Церква Успіння Пресвятої Богородиці у Славському до середини травня 2019 року була однією з нечисленних пам’яток Галичини, в яких комплексно проявились архітектурно-оздоблювальні тенденції галицької школи церковного будівництва початку ХХ ст. Храм щасливо перебув Першу світову війну, одначе під час бойових дій 1944 року зазнав значних пошкоджень купола, що вплинуло і на стан розписів М. Сосенка (їх було частково втрачено), і на збереження іконостаса його авторства. На початку 1980-х років, після ремонту перекриття, давню поліхромію сховано під записом (подібно замальовано також ікони в іконостасі), й лише їх фахове обстеження та реставрація могли б повернути церкві первісну красу і славу. Проте в цьому вже ніхто не зможе переконатися на власні очі. У ХХІ столітті ми ще так і не навчилися берегти те найкраще, що залишили нам наші предки.
Мистецьке оздоблення храму 1901 року побудови, який 1902-го посвятив митрополит Андрей Шептицький, М. Сосенко виконав у 1909–1911 роках на запрошення пароха Євстахія Качмарського. У роботі митцеві допомагав тодішній студент Краківської академії мистецтв, а згодом відомий художник Ю. Буцманюк. Архівні світлини дають змогу в загальних рисах проаналізувати цю вже втрачену церковну поліхромію М. Сосенка.
У розписах простежуємо певну спільність композиційних засобів М. Сосенка з внутрішнім декоруванням давньоруських храмів ХІ–ХІІ ст., що було суголосним із архітектурою споруди. Особливість розписів славської церкви – це насамперед вирішення купола. У храмі Успіння Пресвятої Богородиці художник мав можливість у найвищій точці будівлі намалювати величний образ Христа-Пантократора у славі. Правою рукою Спас благословляє люд, що прийшов до церкви, а в лівиці тримає закрите Євангеліє. Зображення Пантократора закомпоновано в коло, від якого, подібно як у куполі храму в Підберізцях, відходять чотири промені, виконані плетінковим орнаментом. Вони підтримують центральну частину купольного зображення і поєднують його з нижчою смугою розпису храму – вікнами та міжвіконними площинами. Дещо спрощено, проте не менш виразно художник заповнив простір купола між променями і простінки між вікнами, розмістивши там зображення херувимів. У барабані – одна за другою дванадцять цілофігурних постатей ангелів у русі. Під ними – орнаментальна смуга, утворена зі сполучуваних у безконечник кіл, у кожне з яких уписано хрест. Представлені на вітрилах зображення євангелістів із двома ангелами-сурмачами обабіч були виразними та глибоко продуманими. Можна помітити притаманне художній манері М. Сосенка поєднання промодельованих характерних ликів із площинно-декоративним трактуванням одежі, німбів, крил ангелів. Нижні регістри храму митець організував, також активно застосовуючи орнаменти: вони формують, подібно як у Підберізцях, своєрідне обрамлення для фігуративних зображень, а деякі з орнаментів перегукуються з тлом на іконах апостольського ряду іконостаса. Отже, за задумом М. Сосенка, поліхромія храму й іконостас утворювали цілісний ансамбль. На відміну від церкви в Підберізцях, пресвітерій у cлавській церкві було цілковито закрито іконостасом. Розписуючи святилище, художник удався до скромнішої версії вже випробуваного прийому: по обидва боки запрестольного образу «Успіння Богородиці» дві великі голови ангелів із дужими крилами, за ними надзвичайно декоративно у перспективному скороченні дугою до центру схематично зображено німби зі широким помахом крил, немовби могутнє небесне військо. У центрі хрещатого склепіння святилища – накладна ажурна розета (подібно як і на перекритті хорів храму), яку, ймовірно, також запроєктував М. Сосенко, а поряд із нею крилаті ангельські голівки.
Нині через втрати складно з’ясувати загальний обсяг робіт, які художник виконав для Успенської церкви у Славському: розписи, іконостас, можливо, й ікони для бічних вівтарів. Чотириярусний іконостас має цікаву конструкцію, його намісний, апостольський і пророчий ряди – можемо стверджувати – належать пензлю М. Сосенка. Щодо ряду празників, то лише розкриття з-під запису зможе дати відповідь на запитання, хто є їх автором.